За три роки війни не видано жодного шкільного підручника, де було згадано про Майдан та війну – Сергій Хараху

18:06 23 Червня 2017

За три роки війни не видано жодного шкільного підручника, де було згадано про Майдан та війну – Сергій Хараху

Поки в Україні вже понад три роки йде війна з Російською федерацією, далеко не всі юнаки усвідомлюють, що відбувається на сході нашої держави. У програму навчальних закладів досі не включено підручники, в яких згадано про Революції гідності та бойові дії на Донбасі. Більше того, предмети «Захист вітчизни» досі викладають не компетентні вчителі та відставні офіцери радянської закалки, котрі нерідко перекручують інформацію про новітню війну. Про це та інше ми говорили з заступником директора класичної гімназії при Львівському національному університеті імен Франка та керівником Центру військово-патріотичного виховання Самооборони “Галичина” Сергієм Хараху.

Чи відповідає допризовна підготовка юнаків сучасним стандартам?

У нас вималювалися дві наступні тенденції. Одна тенденція полягає в тому, що ми виконуємо стару програму допризовної підготовки та працюємо на стандартах, які зараз діють. Друге. Це має йти у сучасному європейському форматі у якості патріотичного виховання у школах. Справа у тому, що «Захист вітчизни» у школах є мілітарним предметом, який вчить дітей допризовній підготовці. Питання якості підготовки на базі шкіл не є ефективним. Закінчуючи школи, наші учні шукають різні шляхи, щоб не потрапити на строкову службу. Нам не вдається у школах дітей підготувати до армії так, щоб вони сказали, що готові туди йти. Такі мілітарні стандарти існують тільки в кількох країнах пострадянського простору, як Росія, Білорусь, Казахстан. Тому цей формат ми хочемо змінювати і працюємо над тим, щоб «Захист вітчизни» був демілітаризованим. Ми готуємо учнів старших класів до життя, розуміючи, що в країні йде війна. Допризовна підготовка до армії – це завдання центрів військово-патріотичного виховання, які згідно указу президента України мають бути створені в Україні до кінця року.

Хто читатиме лекції на тему військово-патріотичного виховання юнаків?

Позиція президента України, яку ми підтримуємо полягає у тому, що це мають бути сучасні фахівці, військові, зокрема, ветерани АТО або люди, які підготовлені на спеціальних курсах в Академії сухопутних військ. Центр військово-патріотичного виховання має виконувати свою функцію допризовної підготовки. А звичайний вчитель в школі не може цього зробити, бо він немає спеціальної програми, підручника та майна. Усі старі радянські офіцери прозомбовані системою радянської пропаганди. Вони вважають, що «калаш» – це краща зброя. На їхню думку, те, що відбувається, накоїли олігархи. До прикладу у Ліцеї Героїв Крут, де я читаю лекції, такої позиції притримуються більшість вчителів. Я написав подання до Департаменту освіти та науки на не фаховість та професійну не компетентність тих викладачів, яким ми читали лекцію про історію українсько-російської війни 2013 – 2017 років. Вони вважають цю інформацію неправдивою. Директор ліцею написав скаргу на мене і мене просили написати пояснення з приводу цього. Таких викладачів можна звільнити чи змінити шляхом переатестації. Ми ж не можемо порушити закон та звільнити їх безпідставно.

Як має виглядати у школах військово-патріотичне виховання в умовах війни?

Це має бути загальна переатестація вчителів предмету «Захист вітчизни» та начитка лекцій про історію Збройних сил України, пов’язана з розвалом української армії з пояснення причин, чому відбулася війна. Вони мають бути ідеологічно підготовані. Має бути загальнодержавний моніторинг про те, що викладають ці вчителі. Звісно, на Галичині  більше ідеологічно налаштованих людей. Проте, у східних, центральних  та південних областях – це переважно ватне населення, люди, які можуть розповідати такі дурниці, що у майбутньому ми можемо не мати жодного ефекту від військово-патріотичного виховання молоді. Коли  вчитель не знає, що йому і в яких умовах подати, він не зможе працювати.  У нього немає методичної літератури. Тому потрібно давати методичні посібники та зробити новий підручник.

А хіба ще не підготовлені такі підручники, де згадано про Революцію гідності та війну?

Такі підручники не підготовлені, оскільки їх не хочуть писати. До кінця літа має відбутися конкурс такого підручника.  Я є членом робочої групи Міністерства освіти і науки України. Проте, я є в меншості, оскільки там працюють старі методисти часів Януковича, Кучми, Кравчука. У них вже є готові старі підручники по старій програмі радянського ґатунку, зокрема, ЗСУ у радянський період. Більше того, на Львівщині виник не великий конфлікт між освітянами, коли було вирішено випустити для шкіл дерев’яні макети стрілецької зброї, потрібні у навчанні. У Львові зупинили свій вибір на макетах радянських автоматів Калашникова. У Львівській області вирішили надати перевагу сучасних автоматів «Форт». Як результат, у селах люди будуть користуватися сучасною зброєю, а у місті – радянським «калашом».

Ви долучалися до волонтерської підтримки військових за час війни?

Я є волонтером «Народної самооборони Львівщини» та на волонтерських  засадах читаю у школах та ліцеях лекції на тему військово-патріотичного виховання. В мої обов’язки входить волонтерська діяльність у навчальному закладі. Ми проводили багато заходів пов’язаних із підтримкою фронту. Перший волонтерський захід у гімназії: підтримка нашого випускника, який пішов служити у 80-у окрему десантно-штурмову бригаду. Ми його екіпірували, зокрема, придбали шолом, бронежилет, форму. Відтак почали допомагати його роті в плані постачання продуктів харчування, бензинових генераторів. Ми писали та відсилали малюнки та листи. Діти приносили розгрузки та шоломи. А загалом у зоні АТО служило троє випускників класичної гімназії. До слова, на заняття з військово-патріотичного виховання приходили бійці АТО: як наші випускники, так інші воїни, що повернулися з війни. Нещодавно три ветерани десанту  проводили військово-польові навчання з бойовими набоями, які, до речі, вони купували за власні кошти.

Юрій СКОБАЛО, Волонтерська хвиля