Як «Жора» давав жару сєпарам

12:14 12 Березня 2017

Як «Жора» давав жару сєпарам

Вінничанинові Олегу Дроботу з позивним «Жора» уже за п’ятдесят. Проте, цей чоловік не з тих, хто відсиджується на печі, поки йде війна. Здобувши потужне військове загартування під час служби у батальйоні оперативного призначення резервістів імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України, він згодом поділився досвідом з молодими на передовій під Авдіївкою.

Олег Михайлович долучився до боротьби за Україну з перших днів Майдану. Коли почалася Революція Гідності, він разом із земляками  вступив до третьої сотні самооборони. Мужні активісти доставляли до столиці бензин, резину та харчі. Чоловік брав активну участь у подіях на вул. Грушевського та боронив Майдан Незалежності під час зачистки наметового містечка. Коли ж на сході країни запахло війною, пішов добровольцем до 1-го батальйону Національної гвардії України.

Перший бій Жора прийняв під Слов’янськом. Спершу гвардійці охороняли блокпости, а коли отримали команду, розпочали зачистку міста. На їхніх очах загинув славетний офіцер Національної гвардії України Сергій Кульчицький. Вертоліт із генералом та його бійцями було збито над горою Карачун. Вже у липні 2014 року, батальйон, в якому служив Жора назвали іменем загиблого героя.

За кілька місяців гвардійців перекинули до Дебальцевого. Тут вони неодноразово стикалися зі збройним опором диверсантів, багатьом з яких вдалося дати доброго драла. Не один бойовик був змушений здатися.

Згодом Жора долучився до групи київських волонтерів, які доставляли харчі на передову. А ще  перевозили тіла загиблих із фронту та організовували похорони героїв на теренах України. Жора зумів переконати багатьох голів сільських рад, яким бракувало людяності, допомогти сім’ям покійних героїв.

img_2138

Взимку 2014 року померла дружина гвардійця. Проте, він не занепав духом та знову вирушив на фронт. Чоловік вступив у лави 2-го батальйону 53-ї окремої механізованої бригади. Після навчання у Рівному, Жора боронив нашу Вітчизну на теренах Сєвєродонецька та під Авдіївкою. Його вірне служіння Богові та людям принесло йому приємну несподіванку. Чоловікові пощастило зустріти добру жінку на сході країни. Під час зустрічі зі своїм щастям, його не зупинила прописка коханої (жінка мешкає у Маріуполі – авт.) та важко хвора дитина, якою вона опікується.

Втім, Жора продовжував рватися в бій. Враховуючи бойовий досвід колишнього гвардійця, його невдовзі скерували до 121-го взводно-опорного пункту, розташованого біля Авдіївки. Позиції сепаратистів розташовані на відстані семисот метрів від місяця дислокації наших бійців.

Іноді сепари намагаються прориватися через передню лінію оборони, – розповідає Олег Михайлович. – Кожну ніч проросійські бойовики обстрілюють наші позиції зі стрілецької зброї. Проте, ми своєчасно даємо їм «отвєтку».

Залишаючи взводно-опорний пункт, я був певен, що поруч із такими загартованими бійцями, як Жора та його побратими, новоприбулі бійці почуватимуться спокійніше.

Фото автора

Юрко СКОБАЛО, Волонтерська хвиля