Валентин Середюк: «Україні загрожує небезпека не тільки зовнішня, але і внутрішня. Остання – страшніша»

00:30 15 Серпня 2016

Валентин Середюк: «Україні загрожує небезпека не тільки зовнішня, але і внутрішня. Остання – страшніша»

Львів є унікальним містом не тільки завдяки своїй архітектурі, а, в першу чергу, завдяки своїм мешканцям.

Львів’яни завжди були активними та свідомими громадянами своєї країни. За останні кілька років у нашому місті активізувався громадський рух – саме завдяки активістам в буремні часи після “ночі гніву” вдалося зберегти спокій та порядок у Львові. Leopolis.news започатковує серію публікацій про найбільш знакових постатей в громадському житті Львова.

Валентин Середюк, активіст двох революцій, голова громадської організації «Самооборона Львівського Євромайдану», волонтер…

Кілька слів про себе та свою діяльність для читачів Leopolis.news.

ПРО ЄВРОМАЙДАН

«На третій день після побиття студентів ми з групою однодумців виїхали в сторону Києва. З цього часу і аж до січня, я, зрозуміло, що разом із колегами, в основному займався перевезенням активістів на Майдан. А також транспортуванням на власному авто харчів, одягу і спецзасобів. На жаль, у січні я отримав битою по ногах, що на деякий час вибило мене з колії, і тому був змушений повертатися до Львова.

Десь два тижні провалявся в ліжку, а як тільки поправився, відразу почав готуватися до відїзду в столицю. Але 18 лютого Львів пережив неочікуваний і небачений спалах насильства: «Ніч Гніву», як потім це назвали. Само собою, я не міг покинути рідне місто в такий момент, тому ми розгорнули свою діяльність тут. Після цього наша ініціативна група і зареєструвала громадське формування «Самооборона Львівського Майдану», до якої входило 12 засновників, і яке в майбутньому перетворилося в громадську організацію».

ПРО ВІДЧУТТЯ ТОДІ І ЗАРАЗ

«Памятаю, як в 2014-му я думав: «Нарешті в цій державі щось зміниться». Тоді я сподівався, що Україна все ж підніметься з колін і стане тою країною, про яку ми всі мріяли. А зараз? Зараз я впевнений, що без спільних зусиль всіх громадян нічого цього не буде. Я у відчаї, відчуваю байдужість багатьох громадян до того, що відбувається».

ПРО УКРАЇНУ

«Україні сьогодні загрожує небезпека не тільки зовнішня, а і внутрішня. Остання – навіть страшніша. Це парадокс, тому що наша держава абсолютно самодостатня, і може повністю себе забезпечити. Ми маємо повноцінні природній і суспільний ресурси, але та система, що продовжує існувати в Україні ще з радянських часів, на жаль, перешкоджає нормальному розвитку. Цю систему не потрібно змінювати, – її потрібно знищити і розпочати будувати нову».

ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

«Основна мета нашої роботи, називатимемо це роботою, – становлення української нації, сильної та європейської. Після початку війни наша діяльність набрала ще й волонтерського характеру. Ми одні з перших, кому вдалося завести в Зеленопільський котел свою допомогу. Тут «спасибі» варто сказати небайдужим людям, що допомогли оперативно зібрати всі необхідні кошти.

Взагалі, намагаємося забезпечувати армію всім необхідним: автомобілі, тепловізори, ноктовізори, дальноміри, – все це, у співпраці із ще кількома організаціями, об’єднанням «Допомога армії України», ми транспортуємо на фронт. Це об’єднання у жодному разі не працює з метою прибутку, адже фундаментом усієї нашої діяльності є виключно волонтерські засади. Наш девіз: «Що отримали – те й віддали».1

Що ж до діяльності люстраційної, то ми увійшли в низку громадських рад, і тепер наші хлопці завжди готові стати на захист пересічних громадян. Контролюємо, викриваємо і люструємо свавілля чиновників, тіньові податкові схеми і так далі. Для прикладу, соціальна служба не виконувала всіх обов’язків щодо деяких малозабезпечених сімей, і в результаті ми добилися того, що тепер їм приділяють більше уваги. До нас звертаються і звичайні громадяни, адже ми допомагаємо всім.

Зазвичай, такі організації як наша займалися вирішенням наслідків тих чи інших ситуацій, – на причини ніхто не звертав увагу. Тому зараз ми витрачаємо багато сил на пошук кореня проблеми, і знищуємо його в зародку».

ПРО ГРОМАДСЬКЕ ЖИТТЯ У ЛЬВОВІ

«Громадське життя у Львові повільно затихає. Це ілюструє простий приклад: зараз у місті зареєстровано близько 300 громадських організацій, з них реально дієвими можна назвати лише 7-8. Чому так сталося? Ну, частина таких організацій були створені за сприяння старої чиновницької гвардії, щоб мати якийсь вплив на громадськість. Решта – перетворилися на політичні, або ж на бізнес-проекти, тому вони вже неефективні».

Записав Любомир ШКІЛЬ, Leopolis.news