У невідомій могилі знайшли оборонця з Луганського аеропорту

13:37 2 Жовтня 2016

У невідомій могилі знайшли оборонця з Луганського аеропорту

На Вінничині у селі Корделівка Калинівського району перепоховали воїна АТО Юрія Пилипичука, який боронив Луганський аеропорт, пише газета 33 канал. На момент загибелі бійцеві було лише 23 роки.

Під час «перемир’я» 5 вересня 2014 року в зоні АТО десантники з боями відходили від Луганського аеропорту. Під Цвітними Пісками українські військові, які прямували на бронетранспортері натрапили на засаду.

«Після прибуття під селище Щастя з’ясувалось, що БТР-80 № 129 не повернувся», — розповідають про бій на всеукраїнському сайті «Книга пам’яті». — «В бою вважався зниклим безвісти старший лейтенант Юрій Пилипчук. Солдат потрапив під обстріл та згорів в бойовій машині (БТР). Як невідомий солдат Юрій був похований в Луганській області. Обліковувався як безвісти зниклий у Львівській області. Ідентифікований за результатами експертизи ДНК».

У рідній Корделівці про воїна Юрія Пилипчука односельчани розповідають зі слізьми на очах. Люди кажуть він був кадровим офіцером, закінчив Національну академію Сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного у Києві.

«Юрій з дитинства мріяв бути військовим, для того наполегливо займався спортом. В 2012 році син одружився, з коханою познайомився у Львові», – каже мама героя Світлана Пилипчук. – «Ще в березні 2014 року, до від’їзду на Донбас, Юра з товаришами по службі охороняв якийсь важливий міст в Сумській області. Була страшна ожеледиця, син послизнувся і сильно пошкодив ногу. Але які у нас в Україні бувають хороші люди! Побачивши, що молодий офіцер ледве ходить, місцевий житель на своїх «Жигулях» відвіз Юру за свої гроші в Конотоп до лікарні. Потім — в госпіталь у Львів, де синові зробили операцію. Після реабілітації син продовжив навчання у військовій академії та почав тренувати на полігоні солдатів. У серпні він вирушив на війну, виконував обов’язки командира взводу 80-ї бригади. Про свою службу син майже нічого не розповідав, щоб молода дружина, ми і бабусі не хвилювалися. Але від людей знаємо, що натерпівся. Востаннє із сином я спілкувалась 5 вересня 2014 року. Голос у нього був втомлений. На прощання я сказала : «Юрочка, не переживай, все буде добре. Тебе охороняє ангел. Я тебе дуже люблю». З тих пір тиша…»

Згодом жінка дізналась, що того дня був жорстокий бій, після якого безвісти зникло 19 українських воїнів. Останки бійців 80-ї бригади збирали бійці батальйону «Айдар». Вперше рідні здали ДНК у 2014 році. Проте, результати не збіглись. Тоді матері часто снився син, яки був усміхненим та щасливим. Вдруге ми здали ДНК цього року. Тоді сни жінки стали сумними.

«5 вересня, рівно через два роки після зникнення, нам підтвердили, що в одній із могил на Луганщині знаходиться наш Юрій. Порадились із чоловіком й вирішили перепоховати сина-воїна. Я впевнена, що наші діти загинули через халатність командира бригади! Хочу йому передати, що кітель та погони його пектимуть все життя, а обличчя наших дітей будуть завжди перед очима. Бо нічого нема гіршого та болючішого, ніж материнські сльози» – зі сльозами на очах повідомила жінка.

Волонтерська хвиля Фотоколаж 33 канал