Роковини подій під Дебальцевим: наші воїни виходили з жорстокими боями

09:02 18 Лютого 2017

Роковини подій під Дебальцевим: наші воїни виходили з жорстокими боями

У лютому 2015 року сепаратисти так званої «ДНР» за підтримки російських військ розпочали штурм Дебальцевого, в якому дислокувалися українські військовослужбовці, гвардійці та поліцейські. Бойовики прагнули якомога швидше взяти під контроль залізничний вузол у місті, який у майбутньому міг би слугувати для прискореного перекидання матеріально-технічних засобів та військової техніки з Росії.

У цей час у Дебальцевому несли службу бійці батальйону патрульної служби поліції спеціального призначення «Львів». Під час планового відведення військ з міста, їм разом довелось разом з підрозділами Збройних сил України прикривати відхід наших частин та підрозділів. Свідком та учасником цих подій став заступник командира першого взводу першої роти батальйону патрульної служби поліції спеціального призначення «Львів» молодший лейтенант Тарас Полюга.

Тарас перебував на службі у Дебальцевому із вересня 2014 року. Разом з побратимами він брав участь у зачистках, в охороні громадського порядку та важливих об’єктів життєзабезпечення, розташованих на території міста. «Львів’яни» патрулювали місто спільно з працівниками місцевого райвідділу міліції, більшість із яких залишилася вірними своїй присязі. Решта ще наприкінці літа покинули місто разом із сепаратистами.

«Після новорічних свят у Дебальцеве стало неспокійно», – розповів Тарас Полюга. – «У січні та на початку лютого бійці батальйону «Львів» неодноразово затримували диверсантів, які розгулювали містом у формі Збройних сил України. На бушлатах у деяких затриманих були навіть шеврони полку особливого призначення».

dsc_1529

Коли сепаратисти почали «поливати» Дебальцеве з установок систем залпового вогню «Град», «Ураган» та мінометів, а  місцеві блокпости усе частіше піддавалися штурму диверсантів, число жертв серед військових та цивільного населення почало зростати. Військові та правоохоронці були змушені розпочати евакуацію місцевих жителів. В останні дні січня та упродовж першого тижня лютого місто покинули тисячі людей. Під час цих заходів були активно задіяні бійці батальйону «Львів», котрі повідомляли городян, коли та звідки курсуватимуть автобуси, а також допомагали людям організовано залишати місто. Практична більшість городян виїхала до інших областей України, лише одиниці подалися на окуповану територію. Щоправда, у місті залишилися сотні людей, які не мали змоги виїхати, а також ті, хто вирішив чекати на своїх «визволителів».

«До трагічних подій у Дебальцеві, ми дислокувалися у будинку відпочинку локомотивних бригад», – зазначив Тарас Полюга. – «Коли сепаратисти почали широкомасштабний наступ на місто, нашу базу почали обстрілювати з мінометів та установок «Град». На щастя, обійшлося без жертв з нашого боку. Аби уникнути їх, ми були змушені передислокуватися на базу батальйону «Артемівськ».У ці «гарячі» дні ми разом з бійцями «Артемівська» отримали завдання вивезти трьохсотих із села Октябрське. Утім, співробітникам спецпідрозділів не вдалося успішно провести операцію з порятунку поранених, оскільки сепаратисти влаштували у селі засідку. Під час перестрілок ми втратили двох бійців «Львова» Ігоря Лехмінка, Владислава Домченка та трьох побратимів з «Артемівська».

Коли розпочався наступ сепаратистів та російських військових на Дебальцеве,  останні проводили розвідку боєм. Як тільки починалися перестрілки, до них підтягувалися війська з тилу. Тарасу Полюзі та його побратимам довелося тримати оборону міста разом з бійцями Національної гвардії та працівниками місцевого райвідділу поліції. Не раз молодшому лейтенанту випадало вступати в сутички з чеченцями та російськими військовими. Втім, доля залишилася до нього прихильною.

За якийсь час на підсилення прибуло ще понад 100 гвардійців. Однак цих сил було недостатньо для стримування ворога. На підмогу сміливим оборонцям також проривалися військовослужбовці 95-ї аеромобільної бригади. Проте, під час прориву останніх розбили. Не вдалося підійти й бійцям 8-го окремого полку спеціального призначення. Вони потрапили в засідку.

debaltseve-2

Уже 18 лютого бійці батальйонів «Львів», «Артемівськ», Нацгвардії та військові отримали наказ відступити. Утім, вийти вдалося не всім. Декілька бійців потрапили в оточення, коли сепаратисти захопили штаб у Дебальцевому. Їхня подальша доля залишилася невідомою. Міліціонери підрозділу передислокувалися за місто до табору 128 гірсько-піхотної бригади. Виходячи з міста, вони допомагали військовим рятувати поранених.

Коли бійці батальйону разом з військовими почали прориватися з котла, атаки бойовиків вдалося зупиняти лише за допомогою артилерії. «Львів’яни» їхали, немовби по лезу бритви. Небезпека супроводжувала українських бійців постійно. Бойовики розстрілювали навіть автомобілі із «двохсотими». Упродовж понад п’яти годин (із третьої ночі до восьмої ранку) бійці батальйону заледве зуміли подолати відстань довжиною п’ятнадцять кілометрів та дістатися до села Миронівка. На щастя, обійшлося без жертв. Лише кілька «львів’яни» отримали незначні поранення.

«За час вкрай напруженої служби у місті Дебальцеве  ніхто з наших хлопців не пошкодував, що вступив на службу до батальйону «Львів». Ці події загартували нас всіх», – завершив Тарас Полюга.

Фото: книга «Війна не поставила нас на коліна»YouTube та BBC.com

Юрко СКОБАЛО, Волонтерська хвиля