Непохитні у волонтерській боротьбі

16:24 8 Липня 2017

Непохитні у волонтерській боротьбі

Навколо громадської організації «Рабів до раю не пускають» об’єдналося чимало активних львів’ян, які долучалися до подій в Україні ще із Революції гідності та у лавах «Автосотні», народженої Майданом. Про кількох із них ми вам хочемо розповісти.

Андрій Калічинський

Львів’янин Андрій Калічинський долучився до волонтерської діяльності ще у грудні 21013 року. Разом із активістами «Автосотні та «Народної самооборони» він споряджав активістів на Майдан у Києві. А ще підвозив учасників протесту до столиці. Коли окупант ступив своїм грізним чоботом на українську землю, Андрій Калічинський почав відвідувати бійців на сході України. Нерідко він їздив на Донбас з волонтерами Юрієм Степасем та Олександром Вишневським. Свою активну діяльність волонтери розпочали, коли почали формувати першу медичну роту імені Пирогова, до якої зокрема, увійшов активіст ГО «Рабів до раю не пускають» Василь Задорожний.

«Ми перевозили на схід швидкі та будиночки на колесах для забезпечення медроти. Усього вдалося здійснити щонайменше десять волонтерських поїздок до бійців на передовій», – розповів Андрій.

Якось волонтери привезли оптику до прицілів для бійців 80-ої бригади. Їх попросили зачекати у прифронтовому селі. Обумовивши місце зустрічі, вони прибули туди. Несподівано підїхало «БМВ» на луганських номерах. Волонтери насторожилися, Яким же було їхнє здивування, коли з авто вийшли два офіцери. З’ясувалося, що військові «віджали» іномарку у сепаратистів.

Якось волонтери привезли воду до бійців 81-ої бригади, які служили у Костянтинівці. Хлопці були дуже задоволені. Адже, їм тоді дуже бракувало води.

«Нам активно допомагав мій земляк із Жовкви Андрій Вненкевич – рятувальник та волонтер із громадської організації «Допомога армії України», котрий загинув під час пожежі на Грибовицькому сміттєзвалищі», – зазначив Андрій Калічинський. – «Коли хлопці їхали на схід, він допомагав буряками, капустою, морквою, маскувальними сітками. Так, зокрема, він допоміг під час поїздки до 128-ої гірсько-піхотної бригади».

Чимало добрих спогадів у Андрія Калічинського залишилося у про загиблого бійця медроти імені Пирогова Василя Задорожного: «Ми запам’ятали Василя оптимістичним та життєрадісним. Він ніколи не падав духом. Із ним я познайомився ще під час «Ночі гніву» у Львові. Разом патрулювали нічне місто. А потім разом почали допомагати бійцям на передовій».

Розмаїті спогади осіли у голові Андрія про Донбас та місцевих жителів: «Якось, коли ми перебували під Дебальцевим, до Артемівська привезли бійця, який обгорів в результаті вибуху «граду». Тоді я був шокований, як один місцевий «ватник», подивився на пораненого з ухмилкою. А якось ми ночували у госпіталі в Артемівську. Зранку до нас прийшла бабця, котра принесла нам домашній хліб та попросила передати пораненим. Іншого разу якась старенька передала блок сигарет та кілька пачок сірників та попросила передати бійцям на блокпостах. А якось прийшли дід із бабкою, котрі хотіли передати матраци для бійців медроти. Проте, не мали чим довезти. Ми їм допомогли».

Варто зазначити, що волонтер громадської організації «Рабів до раю не пускають» Андрій Калічинський працює рятувальником. У складі рятувальної бригади, його відряджали на схід. На Донбасі рятувальники допомагали учасникам бойових дій рити траншеї та будувати бліндажі, допомагали перевозити техніку та розміновувати мінні поля.

Петро Гриневич та Сергій Панькевич

У лютому 2014 року Петро Гриневич та Сергій Панькевич, котрі на той час займалися виготовленням та продажем дверей, познайомилися з активістами «Автосотні» й вирішили поїхати до Києва, аби підмінити інших «майданівців». Вони прибули до Києва після розстрілу Небесної сотні. У ті дні оголосили про втечу Януковича та хоронили загиблих героїв Майдану…

Невдовзі після повернення до Львова, Петро Гриневич та Сергій Панькевич долучилися до підтримки бійців на сході Україні. Разом з іншими волонтерами вони пакували харчі, форму та інші необхідні речі.

Сергій Гриневич неодноразово залучав своїх земляків із Віжомлі Яворівського району до підтримки армії. Селяни дуже активно долучалися до підтримки військових на передовій. Траплялося, що люди привозили стільки допомоги, що доводилося сортувати до пізньої ночі. Донині його земляки долучаються до волонтерських акцій. Проте, нині це переважно адресна допомога.

«У Львові допомогу збирали переважно через родичів та знайомих. Якось до нас на склад приїхав хлопець, на вигляд «мажор» та покликав нас взяти п’ять чи шість великих коробок із харчами та одягом. А ще попросив нас з огляду на власну скромність, ніде не афішувати про свій внесок», – розповів Петро Гриневич.

Варто зазначити, що Петро Гриневич брав участь у бойових діях на сході України. Його відрядили на Донбас у 2015 році в рядах третього окремого мотопіхотного батальйону «Воля», який згодом приєднали до24-ої окремої механізованої бригади. Він, зокрема, служив у Трьохізбенці, на 29-ому та інших блокпостах. Нерідко під час обстрілів до окопів бійців долітали снаряди. Проте, бійців рятували укріплення.

«На той час матеріальне забезпечення армії дещо покращилося», – розповів Петро Гриневич. – «Проте, нерідко волонтери радували нас цигарками та всілякими домашніми смаколиками. А ще на прохання бійців привозили дизельні генератори та бензопили для будівництва бліндажів. Адже, з цими важливими засобами в армії було туговато. Бувало, що й допомагали місцеві люди. Хтось привозив воду. Інші – харчі. А один лісник часто допомагав різати та рубати дрова», – зауважив ветеран АТО.

Зараз на розгляді Верховної ради України перебуває законопроект, яким планують скасувати АТО та провести заходи зі звільнення окупованих територій. Петро Гриневич вважає, що настав час зрушити ситуації на сході з мертвої точки, завершити війну

«На мою думку, це добре що нарешті Росію було визнано агресором. Це дозволить багатьом у світі відкрити очі на те, що відбувається на Донбасі та Україна зможе подати на Росію позов до міжнародного суду за військові злочини», – зауважив він наостанок нашої розмови.

Юрій СКОБАЛО, Волонтерська хвиля