Крізь пекло війни пройшов сапер Роман Тхір разом з побратимами

08:16 16 Грудня 2016

Крізь пекло війни пройшов сапер Роман Тхір разом з побратимами

Лише ті, хто хоч раз побував на передовій та поспілкувався з солдатами, котрі захищають наш край, пораненими та виснаженими війною, що перебувають у військових шпиталях, спроможні зрозуміти та передати їхні почуття, тривогу за державу, душевний біль від побаченого.Спілкуючись з нашими героями, я відчував, наскільки не просто їм говорити про те, що вони пережили. Адже, їм довелося бачити смерть побратимів, витягувати з поля бою важко поранених.

Вони знаходилися на волосинці від смерті, потрапляючи під обстріли зі стрілецької зброї та рятуючись від вибухів снарядів з артилерійських установок, які лунали практично щодня. Чимало солдат після проходження служби у зоні бойових дій змушені проходити соціально-психологічну реабілітацію та заліковувати болячки, якими їх нагородила війна. Хлопці, котрих зустрів у неврологічному відділенні Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи, лікують хвороби, пов’язані з нервовою системою, травленням та нирками. Адже, далося взнаки й екстремальне армійське життя та фронтове харчування.

Небезпечні будні саперів

Один із наших співрозмовників – сапер 24-ї окремої залізної механізованої бригади імені Данила Галицького Роман Тхір, котрий саме запросив мене до шпиталю, був активним учасником багатьох подій, які відбувалися в Україні. Боротьба за незалежність розпочалася для Романа після побиття студентів на Майдані Незалежності в Києві. Приїхавши до столиці, він долучався до охорони барикад, рубав дрова, готував їжу, а коли відбувалися сутички, надавав допомогу пораненим. Невдовзі після початку бойових дій в Україні Роман вирішив піти добровольцем у військо. Проте лише за третім разом його зарахували на службу до 4-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади. У серпні львів’янина відрядили до села Кримське Луганської області,  а відтак – на 31-й блокпост, який було розташовано на передній лінії оборони неподалік села Фрунзе. Цей населений пункт було окуповано сепаратистами. Сапери заміновували дорогу, аби не допустити ворога. Якось, поїхавши із побратимами на ротацію, Роман  дізнався прикру звістку. Окупанти зайшли з тилу до 31-го блокпоста і захопили його. В результаті сутичок кілька солдат загинуло.

Під час наступної ротації Роман ніс службу на 29-му блокпості поблизу села Новотошківки. Ця точка виявилася одною з найгарячіших для наших бійців. Блокпост неодноразово обстрілювали окупанти. В результаті обстрілів кілька бійців загинуло.

Не раз під час війни смерть чигала за Романом. Якось він із бойовим товаришем «Депутатом» перевозив боєприпаси до села Кримське. Проїжджаючи через село Орєхове, вони не залишилися на ночівлю й не повідомили про це командування. Невдовзі вони дізналися, що у цьому селі на розтяжці підірвалася вантажівка «УРАЛ», схожа на їхню, яка прямувала населеним пунктом наступного ранку.

Згодом Романа Тхора перевели до 53-ої окремої механізованої бригади, яка дислокувалася під Авдіївкою. Тут він знову зустрівся зі своїм побратимом «Депутатом», з яким вдалося уникнути ворожої пастки під Орєховим. Товариш приїхав до бійців із волонтерською допомогою. Радості хлопців не було меж.

Невдовзі ангел-охоронець вдруге вберіг Романа від смерті. Під час виконання бойового завдання Роман та його товариш Володимир потрапили у пастку диверсантів. Внаслідок вибуху побратиму пошкодило обидві руки та ноги. А Роман відбувся лише кількома подряпинами.

«Я щиро вдячний волонтеру Тарасу Рудницькому, котрий діставав плівку та цвяхи для будівництва бліндажів, труби для буржуйки та харчі, овочі та фрукти», – розповідає Роман. – «Адже, тиловики Міністерства оборони України вкрай рідко привозили якісь продукти, нерідко доставляючи зіпсовану кільку та тушонку, виготовлену з всіляких відходів. А ще мені радо допомагав мій товариш Василь Отаманюк та волонтери з Кам’янця-Подільського».

Нелегкою була й служба сапера Самбірської військової частини Василя, котрий, щоправда, відмовився назвати мені своє прізвище. Житель Стрийщини  служив у Лисичанську, Кримському, на 29-у та 31-у блокпостах. Неодноразово йому доводилося розміновувати житлові будинки та дороги, куди закладали міни сепаратисти. Під час операцій траплялися трагічні випадки: сапери підривалися на розтяжках.

У січні минулого року Василя та його побратимів перевели у Дебальцеве. Після Водохреща сепаратисти та окупанти посилили обстріл міста. Восьмого лютого Василя контузило внаслідок вибуху снаряду. Саперів встигли вивести з Дебальцевого до того моменту, як вороги перекрили дорогу до міста.

Ризиковані польоти

Ще один наш співрозмовник – житель села Ясенів Бродівського району Павло Прихідко служив у 16-й окремій бригаді армійської авіації. На базі бригади він познайомився із Надією Савченко, котра перебувала у російському полоні. Під час розмов у курилці він дізнався, що відома льотчиця служила у миротворчих місіях та здійснювала вильоти у гарячі точки зони АТО. Згодом туди відрядили й Павла. Його було призначено бортовим стрілком вертольоту МІ-8. Павло разом з екіпажем вилітав у точки бойових дій від Луганська до Донецька. Вертолітники забирали з поля бою поранених та загиблих. Служба була доволі ризикованою. Адже за період активної фази АТО було збито п’ять вертольотів. Усі бійці екіпажів загинули… Тому, вертолітники намагалися вилітати на бойові завдання уночі. До пунктів призначення прибували з вимкненими прожекторами.

Завдання особливого призначення

Поки ми з солдатами спілкувалися, до лікарняної палати  увійшов кремезний чоловік. Яким же приємним було моє здивування, коли я дізнався, що познайомився із бійцем батальйону поліції громадської безпеки особливого призначення Національної поліції України у Львівській області. У перші хвилини нашої розмови я дізнався, що старший лейтенант поліції Іван Галик двічі побував на службі в зоні проведення антитерористичної операції.

Вперше Іван поїхав на схід у червні минулого року. Спецпризначенця відрядили на один із блокпостів Харківської області, розташований біля кордону. У випадку наступу ворога бійці спецпідрозділів разом з військовими мали прийняти бій із противником. Цілодобово спецпризначенці перевіряли транспортні засоби, які прямували з Росії. Якось Іван та його колеги затримали автомобіль із підозрілими громадянами. Під ящиками з помідорами  правоохоронці знайшли автомат Калашникова, ручний гранатомет та заряди до нього. А ще Іван брав участь у патрулюванні кордону. Під час цих завдань вони затримували невідомих, які перетинали кордон без документів, й передавали їх, куди слід.

Минулої зими Івана Галика відрядили до Краматорська, де він здійснював охорону мостів та супровід військових вантажів. А ще з побратимами виїздив на спецзавдання, під час яких затримували ворожих коригувальників вогню.

Якось Іван став свідком трагічного випадку. Окупанти обстріляли місто з установок «Смерч». Внаслідок потрапляння снарядів на одній з баз загинув спецпризначенець із Вінниці, а біля одного з будинків – місцева жителька, котра забирала дитину із садочку. Під час обстрілів також було важко поранено одного з побратимів Івана.

Поки ми спілкувалися, я дізнався, що за час служби старшому лейтенантові доводилося неодноразово брати участь у резонансних операціях. Якось під час відрядження до Києва спецпризначенці затримали сумнозвісного Доктора Пі. А ще йому разом з колегами вдалося натрапити на слід російського кілера, який відпочивав у Трускавці. Убивцю з Москви вдалося затримати, коли він прямував автомобілем зі Східниці. На своїй службі старший лейтенант поліції Іван Галик неодноразово ризикував життям. Проте, Бог оберіг його від ворожої кулі.

Фото Еспресо.TV та з архівів бійців

Юрко СКОБАЛО, Волонтерська хвиля