Два роки тому куля снайпера обірвала життя бійця з Малехова

10:04 14 Січня 2017

Два роки тому куля снайпера обірвала життя бійця з Малехова

 У січні 2015 року, усю Львівщину облетіла трагічна звістка. Бійці батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення «Львів» назавжди втратили свого побратима – командира штурмового взводу першої роти сержанта міліції Тараса Дороша, життя якого обірвала куля снайпера.

Під час зустрічі з бойовими товаришами загиблого героя, які були знайомі з ним з першого дня несення служби, я почув чимало добрих слів про їхнього побратима, котрий відійшов у вічність.

Під час перебування у зоні АТО сержант Тарас Дорош пройшов зі своїми бійцями нелегкий тернистий шлях. Він брав участь у зачистках сіл Кримське, Тошківка, Гірське, Золоте та інших населених пунктах, де між міліціонерами та сепаратистами виникали сутички. Разом із побратимами Тарас виконав низку завдань у Сєвєродонецьку, Лисичанську та Станиці Луганській. За інформацією розвідників, він разом колегами нерідко затримував диверсантів, у яких вилучали пістолети, патрони та боєприпаси.

Міліціонери штурмового взводу першої роти батальйону спеціального призначення «Львів» рядовий Віталій «Малой», старший прапорщик Василь «База» та сержант Ігор Дмитраш були знайомі з Тарасом з першого дня навчання.

«Хлопці поважали та слухали Тараса», – пригадує рядовий Віталій «Малой». – «Він дбав про своїх підлеглих, мов про рідних. Постійно контактуючи з волонтерами, він піклувався про те, щоб ми були забезпечені усім необхідним. Завдяки Тарасу хлопці отримали новеньку форму та берци».

img_5955

А Василь «База» та Тарас Дорош стали справжніми друзями. Незадовго до смерті старший прапорщик запросив свого командира стати хрещеним батьком дитини. Той охоче погодився, однак уже невдовзі сталася трагедія.

«У січні під час розвідки у Станиці Луганській ми наткнулися на снайпера», – ділиться спогадами сержант Ігор Дмитраш. – «Першим пострілом було смертельно поранено Тараса Дороша. Куля потрапила йому у праву легеню. Бідолаха ще встиг крикнути «Ай спина…» і схопившись за груди, упав на землю. Помітивши, що стріляють з-за річки, рядовий «Малой» відкрив шквальний вогонь з кулемета. Лише після цього стрільба стихла. Коли ми підійшли до Тараса, він уже був без свідомості. Поклавши його в автомобіль, ми сподівалися, що він ще живий. Однак, коли передали командира медикам, ті констатували його смерть».

2-foto-2-pobratymy-zagyblogo-tarasa

Командир першої роти батальйону спеціального призначення «Львів» майор Сергій «Кеп» дуже болісно сприйняв загибель Тараса Дороша.

«Я втратив праву руку», – зізнається Сергій Олександрович. –  «Зараз в мене нема уяви, хто замінить Тараса. Я покладався на нього, міг довірити йому під опіку усю роту. Тарас тренував та виховував своїх бійців. Він виконував свою роботу бездоганно. Тарас Дорош знайшов свій спочинок у рідному селі Малехові, а його іменем назвали  вулицю у цьому населеному пункті».

Юрій СКОБАЛО,

Фото автора та з архіву Уляни Дорош

Волонтерська хвиля